Світове виробництво електроенергії на вугіллі у 2026 році має зрости через перебої з постачанням та різке подорожчання природного газу, пов’язані з війною на Близькому Сході, йдеться в доповіді Міжнародного енергетичного агентства (IEA). З березня 2026 року регулярні блокування Ормузької протоки, через яку проходить 20% транзиту скрапленого природного газу (LNG), підштовхнули частину економік знову робити ставку на вугілля. Агентство очікує, що у 2026 році вуглева генерація зросте на 1,4%, а викиди CO2 в електроенергетиці — на 1%.

Ескалація конфлікту між Іраном і США спричинила затримки суден біля Ормузької протоки та значні пошкодження нафтогазової інфраструктури в Перській затоці, а МЕА назвало це найбільшим перебоєм постачання в історії світового нафтового ринку. У низці регіонів Канади ціна бензину перевищила 2 канадські долари за літр. Шок, за оцінкою автора, підсвітив глибоку залежність міст від автомобілів на пальному, тоді як швидкого сценарію полегшення пропозиції в матеріалі не наведено. На цьому тлі дисбаланс попиту й пропозиції зберігається.

Дослідження Університету Сан-Паулу з використанням AI-моделювання прогнозує, що поєднання високого CO₂, підвищеної температури та посухи може збільшити врожайність сої на 50%. Водночас у насінні очікується зниження вмісту білка на 6% і крохмалю на 20%, а вміст амінокислот — зростання на 175%. Результати отримано шляхом екстраполяції даних, експериментально підтверджених для подвійних комбінацій стресів, і вони ще не підтверджені експериментом для всіх трьох чинників одночасно.

Нове дослідження називає три ключові перешкоди для впровадження в Бразилії Регламенту ЄС щодо продуктів без вирубування лісів (EUDR): бразильська савана Серрадо не підпадає під визначення лісу в ЄС, системи моніторингу залишаються фрагментованими, а Китай витіснив ЄС як головного покупця бразильської яловичини. Аналіз зосереджений на яловичині, водночас у переліку товарів під наглядом EUDR прямо згадані кава та какао. Складність виконання вимог може підвищити витрати на дотримання правил і звузити можливості постачання для малих та середніх виробників, що здатне суттєво збурити глобальні ланцюги постачання кави й какао, хоча негайного стрибка цін чи різких політичних змін не зафіксовано.